ФОТОКОР-1

«Фотокор № 1»

«Фотокор № 1» (рис. 1) (далі називатимемо просто «Фотокор») — досить поширений фотоапарат, який широко застосовують для репродукцій, фотографування груп і т. д. Ознайомитись з цим апаратом треба ще й тому, що велика кількість зарубіжних фотоапаратів, які випущені різними фірмами і є в наших любителів, однотипні з ним.
 

Тип апарата — пластинковий, універсальний, складаний. Формат кадра — 9 х 12 см. Затвор — центральний, міжлінзовий, з автоматичним видержками 1/25, 1/50, 1/100 сек., видержками «від руки» і тривалою. Об'єктив «Ортогоз» 1 : 4,5 ф = 13,5 см. Видошукач — рамковий і дзеркальний. Система наведення на різкість — по матовому склу і по шкалі віддалі. Касети — металеві, рухомого типу. Додаткове оснащення — адаптер. Апарат має подвійне розтягнення міх.

Основні деталі і вузли

Апарат складається з корпуса з відкидною передньою кришкою 1, задньої стінки з матовим склом 2, замка 3, міх 4, дзеркального видошукача 5, рамкового видошукача 6, затвора з об'єктивом 7, стойка з гніздами об'єктива 8, горизонтальної кремальєри 9, головки кремальєр 10.

Користування і догляд

Апарат «Фотокор» зручний для користування. Апарат необхідно оберігати від ударів, бо майже всі його деталі виготовлені з м'якого металу, який може легко деформуватись і ламатись. Відкривати його треба не поспішаючи: вказівним пальцем лівої руки натиснути на кнопку замка, а правою — притримувати саму кришку, щоб вона відкривалась плавно й повільно. Ні в якому разі не можна відкривати передню кришку, не притримуючи її, щоб запобігти різкому поштовху від натягнення двох досить сильних пружин. Недодержання цього правила призводить до великих несправностей корпуса і нестійкості стояка з панеллю об'єктива.

Розбирання і складання апарата

Щоб розібрати апарат, насамперед треба зняти затвор. Для цього використовують ключ або пінцет. Ключ дуже легко виготовити з якої-небудь залізної пластинки завтовшки 1,5—2 мм. Коли задню стінку з матовим склом знято, то видно, що затвор прикріплений до панелі об'єктива гайкою, що має чотири отвори для ключа. Ключ (рис. 2) виготовляють за розміром кріпильного кільця з таким розрахунком, щоб його вусики входили в отвір гайки, а виймка була досить глибокою і не дряпала заднього компонента об'єктива. Відгвинчувати гайку треба обережно, щоб ключем не пошкодити міх. Головне — зрушити її з місця, потім вона плавно відгвинчується. Відгвинтивши гайку на один-два оберти, апарат треба трохи відкрити і тримати лівою рукою об'єктив, щоб, коли гайка буде відгвинчена до кінця, він залишився в руці. Знявши об'єктив, вивільнюємо міх. Усі інші деталі розбирати дуже легко. Спочатку знімають стійку з панеллю об'єктива, для чого відгвинчують упорний гвинт 24 (рис. 4), потім, повертаючи головку 10 висувають кремальєру доти, поки вона не зніметься.
 

Чищення і змащування

Чистити «Фотокор» дуже легко, бо всі вузли й деталі його, крім затвора, відкриті. Невеликим пензликом знімають пил, що осідає на складках міха, всередині корпуса і на кремальєрі. Апарат слід періодично чистити і злегка змащувати маслом поверхні тертьових деталей, особливо осі.

Чищення і змащування оберігає апарат від передчасного спрацювання, корозії й надає йому приємного зовнішнього вигляду. Змащувати його треба не рідше одного разу на рік, а чистити — залежно від користування. Змащувати слід вісь головки кремальєри, пази, по яких рухається стійка з панеллю об'єктива, вертикальну кремальєру, осі бічних тяг, вісь дзеркального видошукача і штирти, на яких обертається передня відкидна кришка корпуса.

Усунення деформації корпуса

Деформація корпуса — це найчастіша несправність. Причиною деформації бувають удари, падіння апарата, неправильне користування ним. Наслідком деформації корпуса є відсутність різкості на негативі взагалі або тільки в одній його частині. Це пояснюється тим, що стояк з панеллю об'єктива стоїть непаралельно касеті з негативним матеріалом. Перекіс панелі об'єктива буває тому, що при падінні або ударі, особливо коли апарат відкритий, деформується передня кришка. При цьому вона загинається обов'язково догори, починаючи від бічних тяг 13 (рис. 3), тобто місця, де вони прикріплені двома заклепками до передньої відкидної кришки.

Оскільки передня кришка загнута догори, стояк з панеллю об'єктива на передній кришці перекошен відносно фокальної площини. Щоб усунути ці перешкоди, слід розібрати апарат і вирівняти передню несправність, слід розібрати апарат і вирівняти передню кришку. Для цього насамперед треба вивільнити бічні тяги. Це роблять так: на бічні тяги слід натиснути, як при закриванні апарата, великими пальцями, потім, майже до кінця закривши передню кришку, можна бачити, що фігурний штифт, укріплений на корпусі, по якому повзе фігурним вирізом бічна тяга, дійшовши до того місця, де виріз у бічній тязі має достатню ширину, звільняється від штифта-тримача. Звільнивши обидві тяги, передню кришку слід поставити на яку-небудь тверду й рівну площину і легкими ударами дерев'яного молоточка вирівнювати. Зробити це дуже легко, бо передня кришка виготовлена з алюмінію. Потім апарат складають у зворотній послідовності. 

Якщо після складання виявиться, що панель об'єктива має невеликий перекіс, що легко виявити окомірно, слід обережно пригнути її.

Деформація корпуса може бути причиною того, що погано закривається передня кришка, з утрудненням пересувається стояк панелі об'єктива.

Деформація бічних тяг

Часто перекіс передньої кришки буває через деформацію бічних тяг 13 (рис. 3) і напрямки.

При ремонті передньої кришки треба звертати увагу на бічні тяги, які повинні бути рівними, трохи зігнутими в сторону стінок корпуса, щоб їх фігурний виріз не спадав з напрямного штифта. Біля основи тяги є пружинний відросток 12, який при відкритому апараті упирається в спеціальну лапку 11 і міцно закріплює передню кришку у відкритому положенні. Коли відкривається апарат, чути клацання, яке означає, що пружинний відросток 12 пружинить і надає тязі стійкості.
Коли ж апарат відкривається без клацання, то треба перевірити відросток; якщо він зігнутий, слід вирівняти так, щоб він попадав на лапку 11. Відгинати його треба тоді, коли тяга вільна.

Несправності горизонтальної кремальєри

Горизонтальна кремальєра 9 (рис. 4) служить для переміщення стояка з панеллю об'єктива в горизонтальному напрямі. Цим встановлюється різкість фотографованого об'єкта на матовому склі. Стояк з панеллю об'єктива закріплена на горизонтальній рамці 15, що рухається в пазах кремальєри. З нижнього боку на рамці є зубці, за допомогою яких вона пересувається шестірнею головки 10. Якщо зубці шестірні спрацювались або недостатньо щільно прилягають до зубців рамки, її не можна пересувати.

Усунути цей дефект легко: головка кремальєри 10 закріплюється спеціальною накладкою 14 і двома гвинтами. Шліци гвинтів сховані під дермантиновою оклейкою. Відірвавши дермантин, перевіряємо, чи не ослабли гвинти кріплення накладки 14. Якщо гвинти загвинчені міцно, а кремальєра не працює, це означає, що зубці шестірні не щільно прилягають до зубців рамки. Справа в тому, що передня відкидна панель, на якій змонтована кремальєра, виготовлена з м'якого металу, і внаслідок деформації панелі кремальєра перестає працювати. Треба уважно оглянути передню панель і вирихтувати погнуті місця.
 

Ремонт замка передньої відкидної кришки

Замок передньої кришки служить для її замикання. Замок дуже простий. На корпусі двома заклепками закріплена пружинна пластинка із зачіпкою 3 (рис. 1), яка при натисканні на кнопку замка опускається. На рамці 15 (рис. 4) є проріз, куди входить зачіпка замка. Якщо апарат складається і чути клацання, це означає, що зачіпка замка ввійшла в проріз рамки. Натисканням на кнопку зачіпка опускається і тим самим звільняється з прорізу рамки.

Спостерігаються такі несправності замка: при натисканні кнопки замок не працює, і апарат неможливо відкрити або, навпаки, замок не тримає, і апарат не можна закрити. Для цього, залежно від потреби, тонкими плоскогубцями слід обережно підігнути зачіпку замка вгору або вниз, але так, щоб не відламати її. Це легко встановити, перевіривши, як зачіпка входить у проріз замка. Бувають випадки, коли зачіпка зовсім відламується. Щоб відремонтувати її, треба висвердлити дві алюмінієві заклепки, які є під дермантиновою оклейкою, зняти пружинну пластинку замка, зробити зачіпку, двома заклепками прикріпити її до пластинки, а пластинку знову прикріпити до корпуса.

Приклеювання міха і облицювання

Якщо на негативі з'являються плями (засвічення), треба перевірити міх і, якщо виявляться отвори, заклеїти їх тонкою шкірою або чорним папером. Найчастіше міх відклеюється від корпуса. Щоб відремонтувати його, треба розібрати апарат, підклеїти міх, поставити на нього що-небудь важке і залишити в такому стані до повного висихання клею (БФ-2 або шелаковий). Дермантинове облицювання апарата приклеюють так само.
 

Центральний затвор типу «ГОМЗ»

«Фотокор» має центральний міжлінзовий затвор типу «ГОМЗ» (рис. 5) або «Темп». 
Затвор «Темп» має таку саму конструкцію, як і затвор «Момент», встановлений на камері «Москва-2» (див. стор. 36). 
Принцип дії і будова затвора типу «ГОМЗ». Два серпоподібних пелюстки (рис. 6), виготовлені з пластмаси, повертаючись на осях, закривають і відкривають отвір об'єктива.
Пелюстки приводять у рух через приводний механізм спусковим важелем 1, (рис. 7) натискаючи на нього рукою або тросиком; своїм скошеним виступом він приводить у рух важіль затвора 6, що повертається на фігурному гвинті 8. Важіль 6 своїм кінцем приводить у рух кулісу 5, яка в свою чергу обертає пелюстки затвора. Доходячи до певного місця, важіль 6 звільняє кулісу, яка під тиском пружини 4 повертається у вихідне положення. Разом з кулісою повертаються у вихідне положення і пелюстки затвора. Важіль 6 також повертається у вихідне положення під тиском пружини 7, яка тягне його одним кінцем, а другим — упирається в рухомий палець 9 механізму установки витримок. Чим далі палець 9 відводить пружину 7, тим сильніше вона тисне на важіль 6, а отже, швидше повертаються пелюстки затвора.

Розбирання і складання затвора. Перед тим як приступити до розбирання затвора, його треба зняти з камери (див. стор. 8). Корпус затвора складається з двох частин, скріплених трьома або чотирма гвинтами залежно від випуску. Відгвинтивши гвинти, знімають задню стінку з діафрагмою, що дає можливість побачити всі деталі затвора.

Несправності затвора і їх усунення. Хоч будова затвора проста, ремонтувати його важко. Без крайньої потреби не слід знімати і піднімати важіль 6 (рис. 7). Часто затвор перестає працювати від забруднення й окислення важелів. Треба почистити його пензликом, змастити маслом вісь важеля 6-гвинт 8, гвинт 3, кріплення важеля 16 і важеля 17, який міститься під важелем 16, а тоді перевірити, як вони рухаються під тиском пружин; маслом змащують також вісь спускового важеля і вісь куліси. На пелюстки масло не повинно потрапляти.

Швидкості «В» і «Т» регулюються важелями 16 і 17. Важіль 6 має лапку 10, яка при натисканні на спусковий важіль відводиться в сторону разом з важелем 6. У цей час важіль 6, тиснучи через кулісу на пелюстки, відкриває їх. Лапка 10 упирається у виступ важеля 16, який під тиском пружини опускається вниз і не дає можливості важелю 6 повернутись у вихідне положення доти, поки натискають на спусковий важіль. Опускаючись під тиском пружини 7, він повертається у вихідне положення. На спусковому важелі є лапка 2, яка при повертанні його у вихідне положення відводить важіль 16, який звільняє важіль 6. Важіль 6 повертається у вихідне положення, звільняючи кулісу, яка закриває пелюстки. Отже, очевидно, що швидкості «В» і «Т» треба регулювати важелями 16 і 17.

Насамперед треба перевірити пружини важелів. Важелі 16 і 17 можна злегка підгинати.

Найважчим місцем для регулювання є куліса. На ній є палець, який з одного боку має прямий кут, а з другого — скошений. Коли важіль рухається, він своїм кінцем повзе по кулісі через палець по його скошеному боку. Куліса в цей час стоїть нерухомо. Дійшовши до певного положення, важіль 6 звільняється і під тиском пружини повертається у вихідне положення, але, пересуваючись по кулісі, наштовхується на прямий кут пальця і далі рухається вже разом з кулісою. Пружина важеля 7 набагато сильніша від пружини куліси.

Якщо встановлено швидкість «В», шлях до повернення у вихідне положення важелю 6 загороджує важіль 16. Важіль 6 зупиняється, але встигає повернути кулісу настільки, що пелюстки повністю відкривають об'єктив.

Спусковий важіль відводить у бік важіль 16, звільняє важіль 6 і закриває пелюстки. 

Якщо встановлено швидкість «Т», то починає діяти важіль 17, який звільняє важіль 6 тільки після повторного натиску спускового важеля. Ознайомившись із взаємодією деталей затвора при дії на швидкостях «В» і «Т», можна простежити за їх справжньою роботою і усунути несправності. Дія затвора при 1/25, 1/50, 1/100 сек. зводиться до того, що важіль 6 з більшою або меншою швидкістю повертає кулісу. Залежить це від сили натягу пружини 7. Важелі 16 і 17 у цей час виключені.

Механізм встановлення витримок

Механізм складається з зовнішнього важеля 22 (рис. 5 і 8) з насічками для зручності пересування, накладки з цифрами 18 і двох гвинтів 23. Під накладкою є гвинт 19, шайби 20 і 21.

Механізм встановлення витримок діє так: разом з поворотом і установленням важеля 22 повертається прикріплений на ньому палець 9 (рис. 7), що регулює витримки затвора. Палець 9 приводить у дію важелі 16 і 17 і збільшує силу натягу пружини 7. Рух важеля встановлення витримок 22 регулюється силою, з якою накладка 18 притискує його до корпуса затвора. Якщо важіль 22 слабо притискується, він під тиском сильної пружини 7 падає в крайне положення, відповідно до знаків «Т» або «25». Це одна з найчастіших несправностей механізму встановлення витримок.

Щоб її усунути, треба знати, як саме накладка 18 притискує важіль 22, що насаджений на вісь, якою є гвинт 19. Довжина гвинта 19 трохи більша, ніж товщина важеля 22, але на останньому є шайба 20, яка потовщує його. Товщина важеля разом з шайбою більша, ніж довжина гвинта 19. Тому накладка 18 притискує шайбу 20 і важіль 22 до корпуса затвора. Без шайби 20 механізм встановлення витримок не працює. Накладка 18 трохи вигинається посередині в напрямі шайби з важелем.

Діафрагма затвора «ГОМЗ»

Корпус затвора складається з двох частин — власне корпуса механізму затвора і задньої стінки з діафрагмою. Якщо зняти задню стінку, можна побачити, як діє ірисова діафрагма, що складається з десяти серповидних пелюстків 11 (рис. 9), куліси 12, установочного кільця 13 і двох фігурних гвинтів з уступом 14.

Кожний пелюсток має дві осі, з допомогою яких він встановлюється і рухається. У корпусі є отвори, куди входять осі при встановлюванні пелюстків. Осі неоднакові — одна з них довша. Пелюсток встановлюється так, щоб довша вісь попала в отвір корпуса. Верхні короткі осі попадають у щілиці куліси. Двома гвинтами куліса прикріплена до зовнішнього установочного кільця, разом з яким вона повертається і приводить у рух пелюстки. 

Несправності діафрагми бувають через випадання осей пелюстків. Встановити їх знову неможливо, а треба виготовити нові. Це роблять так: закріплюють у лещатах дротину, діаметр якої дорівнює діаметру осей пелюстків, потім терпугом спилюють її кінець до розміру отвору пелюстка. Потім відпилюють готову вісь, яку встановлюють на твердий металевий предмет. Зверху лівою рукою надівають пелюсток, а правою — невеликим молоточком розклепують кінець осі. Встановлені в пелюстки осі спилювати не можна, бо вони випадуть. Тому треба визначити точні розміри осей до їх встановлення на пелюстки. Треба знати, що двічі встановлювати вісь в один отвір майже неможливо.

Діафрагму складають так: перші сім пелюстків встановлюються в отвори для осей. Інші три пелюстки встановити важче, бо отвори для осей розташовані під встановленими вже пелюстками. Притримуючи пальцями лівої руки встановлені пелюстки, щоб вони не розсипались, правою рукою встановлюваний пелюсток підкладають під вже встановлений отвір, поки він не ввійде в отвір. Після встановлення осей пелюсток, обережно надівають кулісу, щоб отвори для гвинтів 14 з'єднались з початком вирізів у корпусі, по яких вони рухаються.

Об'єктив «Ортагоз» — чотирилинзовий анастигмат, склеєних лінз не має, не просвітлений. Об'єктив монтується в корпусі центрального затвора. Лінзи об'єктива містяться в двох оправах — по дві лінзи в кожній. Кожна оправа має різьбу, з допомогою якої загвинчується в корпус затвора. Зустрічаються також затвори типу «ГОМЗ», в яких передня оправа не загвинчується, а становить одне ціле з затвором.

Розбирання і складання об'єктива. Розбирають об'єктив в двох випадках: при розбиранні самого затвора і для чищення лінз об'єктива. Розбирається об'єктив дуже легко. Передні дві лінзи, що вкладені в оправу, легко відгвинтити рукою. У передній частині оправи є внутрішня різьба, куди загвинчене кріпильне кільце з написом. Кільце можна відгвинтити тільки спеціально виготовленим ключем.

Відгвинтивши кріпильне кільце, легко вийняти передню лінзу, потім металеву прокладку і другу лінзу. Таким самим способом зібрана задня оправа із третьою і четвертою лінзами. При розбиранні треба запам'ятати розміщення лінз, щоб їх не переплутати. Складають об'єктив у зворотній послідовності. Повністю розбирають об'єктив тільки при чищенні лінз. При розбиранні затвора відгвинчують тільки оправи з лінзами.

Юстирування апарата

Юстирування* фотоапарата проводиться візуально по матовому склу. Збоку на передній кришці (рис. 10) є шкала віддалей. На панелі об'єктива є покажчик. Треба так установити об'єктив, щоб при наведенні на безмежність стрілка на шкалі збігалася з індексом ∞. Цього досягають, пересуваючи шкалу, яка прикріплена двома гвинтами, і підганяючи об'єктив. Шкала пересувається з допомогою гвинтів 18. Оскільки передня лінза об'єктива не обертається, юстирують апарат паперовими прокладками, які встановлюють між об'єктивом і панеллю об'єктива. Для встановлення прокладок треба зняти об'єктив. Прокладки кільцеподібної форми найкраще виготовляти з ракорда плівки або картону.
 

* Юстирування — заключна операція у виробництві (або ремонті) точних приладів — визначає таке взаємне положення деталей, при якому забезпечується бажаний за розрахунками результат — точність, чутливість і т. д. Юстирування апарата зводиться до такої посадки об'єктива в камеру, щоб площина світлочутливого шару збігалася з площиною найкращої якості зображення і була перпендикулярна оптичній осі об'єктива.